Екскурс в історію ендопротезування суглобів

Історія заміни суглобів почалася в 1891 році, коли доктор Themistocles Gluck з Німеччини виготовив перший імплантат для протезування тазостегнового суглоба зі слонової кістки.

У 1932 році американський хірург Smyth-Peterson спроектував сталевий ковпачковий ендопротез голівки стегна.

В кінці 30-х років англійські лікарі Wiles і Moor застосували металевий ендопротез для тотальної заміни тазостегнового суглоба.

У 1951 році британський професор McKee імплантував пацієнтові тотальний ендопротез, який складався з двох штучних компонентів – гнізда вертлюжної западини і голівки стегнової кістки.

Доктор К.М. Сиваш з СРСР в 1956 році використав ендопротез кульшового суглоба власної оригінальної конструкції (нерозбірний).

У 1960 році стався прорив в медичному використанні полімерів. Доктор Charnley вперше в історії ендопротезування суглобів застосував при протезуванні суглобової западини полімер високої щільності.

Ендопротезування суглобів в сучасному вигляді успішно застосовується в розвинених країнах з 70-х років ХХ століття. Ортопедична хірургія накопичила з тих пір величезний практичний досвід ендопротезування. Конструкції суглобових протезів були багаторазово вдосконалені, протези суглобів перетворилися в складні високотехнологічні пристрої.

Сьогодні ендопротезування дозволяє пацієнтам насолоджуватися активним життям, знову знайти радість і легкість рухів.