Системний червоний вовчак гормонозалежної форми


Системний червоний вовчак — дифузне захворювання сполучної тканини, що характеризується системним іммунокомплексним ураженням сполучної тканини і її похідних, з ураженням судин мікроциркуляторного русла. Системне аутоімунне захворювання, при якому виробляються імунною системою людини антитіла ушкоджують здорові клітини, переважно пошкоджується сполучна тканина з обов’язковою наявністю судинного компонента.

Джерело: https://ru.wikipedia.org/wiki/Системная_красная_волчанка

 

Пацієнт: Богдана, 47 років

Діагноз: системний червоний вовчак гормонозалежної форми і асептичний некроз головки правої стегнової кістки 4-ї фази зі згинально-приводящою контрактурою

За словами пацієнтки, хвороба тривала протягом 10-ти років. Коли на обличчі з’явилися почервоніння Богдана подумала, що це алергія. Лікувалася протиалергічними препаратами, але безрезультатно. У 2013 році звернулася в міську клінічну лікарню, де встановили діагноз “системний червоний вовчак”, призначили базисну і симптоматичну терапію. Через кілька років пацієнтку почали турбувати болі в тазостегнових суглобах. Сильний больовий синдром проявився у Богдани за кілька місяців до звернення в клініку. Пацієнтка спробувала застосовувати консервативне лікування, але значного поліпшення тазостегновим суглобам це не принесло. Тоді Богдана звернулася до ІТЗ НАМН України, до відділу «Захворювань суглобів у дорослих», щоб пройти дообстеження і отримати необхідне лікування.

Після обстеження було прийнято рішення про оперативне втручання. Ми виконали досить складне тотальне ендопротезування правого тазостегнового суглоба з безцементним типом фіксації компонентів.

Складне, оскільки у Богдани була значна деструкція вертлюжної западини. Крім того, в зв’язку з маленьким розміром западини, потрібно було використовувати рідкий розмір головки ендопротеза – 22 мм. У будь-якому випадку, після протезування Богдана повернулася до звичайного ритму життя і легко адаптувалася до ендопротезу.